 |
ФАКТОРИНГ: БАНК - CCGЗагальні поняттяПоступка права вимоги (цесія) – це один зі способів заміни кредитора в зобов'язанні. Можливість такої заміни передбачена ст. 512 ГКУ. Її суть полягає в тому, що первинний кредитор передає (поступається) свої права в зобов'язанні іншій особі – новому кредиторові (цесіонарію). До нового кредитора переходять всі права первинного кредитора. Причому первинний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої вимоги, але не відповідає за її виконання боржником (крім випадків, коли первинний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором). Право вимоги може передаватися на будь-якому етапі дії договору, тобто як до настання терміну виконання зобов'язань за основним договором, так і після. Факторинг є фінансовою послугою і надавати її можуть лише фінансові установи, звичайні підприємства не мають на це прав. Якщо новий кредитор порушить це правило, договір може бути визнаний недійсним. Всі згадані терміни (поступка, факторинг, фінансова послуга) тісно переплетені один з одним. Так, поступка права вимоги лежить в основі договору факторингу, а операція з факторингу, як випливає із ст. 4 Закону про фінансові послуги, вважається фінансовою послугою, правом надання якої володіють виключно фінансові установи. Звернемося до визначень факторингу і фінансової послуги: Пунктом 5 ст. 1 Закону про фінансові послуги встановлено, що фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, які здійснюються на користь третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок притягнених від інших осіб фінансових активів, в цілях здобуття прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Згідно із статтею 47 Закону України від 07.12.2000 р. № 2121-iii «Про банки і банківську діяльність» факторинг – це придбання права вимоги на виконання зобов'язань в грошовій формі за поставлені товари або надані послуги з перейняттям на себе ризиків виконання таких вимог і обов'язків по прийому платежів. Якнайповніше уявлення про факторинг викладено у ст. 73 ГКУ. Згідно ст. 1077 ГКУ за договором факторингу (фінансування під поступку права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, а клієнт поступається або зобов'язується поступитися чиннику своїм правом грошової вимоги до третьої особи (боржникові). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, а також фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, яка згідно із законом має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ГКУ). Сьогодні факторинг – це комплекс фінансових послуг, що надаються клієнтові фактором. А слово «плата» розуміється як вказівка на те, що співвідношення при обміні грошей на дебіторську заборгованість має бути на користь чинника (тобто він повинен отримати прибуток у вигляді різниці). Поступка (цесія) є одним з елементів договору факторингу, в повний пакет якого зазвичай входять: фінансування, страхування ризику неплатежу, адміністративне управління дебіторською заборгованістю, інформаційні послуги. Факторинг передбачає одночасну наявність трьох умов (ознаки фінансової послуги факторингу приведені також у розпорядженні Госфінпослуг від 03.04.2009 р. № 23):
Особливості оподаткування операцій по поступці права вимогиПДВПравила оподаткування факторингових операцій на додану вартість приведені в пп. 3.2.5 Закону про ПДВ. Вони залежать від об'єкту права вимоги, що поступається і форми розрахунків за таке право. Якщо об'єктом боргу по факторингових операціях є валютні цінності (відповідно до ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93 національна валюта (гривна) відноситься до валютних цінностей) і коштовні папери, за умови, що новий кредитор розраховується грошовими коштами або коштовними паперами, то операція по поступці не обкладається ПДВ; Податок на прибутокПравила оподаткування податком на прибуток операцій по поступці права вимоги грошового боргу описані в новому пп. 7.9.7 Закону про прибуток. Платникам податків пропонується вести облік фінансових результатів операцій з продажу (передачі) і придбання права вимоги боргу по грошових зобов'язаннях окремо. При цьому механізм формування фінансового результату для первинного і нового кредиторів різний. Найголовніша відмінність: первинний кредитор має право відображати збитки, отримані в результаті поступки права вимоги, у складі валових витрат, а новий кредитор не має такого права. Приклад: Поступка права вимоги грошового зобов'язання. Банк за договором надав Позичальникові кредит на суму 9000 грн. Строком на 6 місяців. Через 8 місяців сума боргу з врахуванням відсотків і штрафних санкцій складає 12000 грн. Далі, первинний кредитор поступається правом вимоги новому кредиторові (що має статус фінансової установи) за 2500 грн. Відповідно до домовленості новий кредитор перераховує первинному кредиторові обумовлену суму. Боржник погашає заборгованість в сумі 10000 грн. за кредитним договором перед новим кредитором. Розглянемо особливості оподаткування операцій в кожної із сторін.
Облік у первинного кредитораЗгідно пп. 7.9.7 Закону про прибуток він повинен визначити фінансовий результат операції, пов'язаної з поступкою права вимоги боргу, а саме:
Таким чином, визначаємо, що фінансовий результат операції негативний: – 9500 грн. (2500 грн. – 12000 грн.), він зменшує об'єкт оподаткування на прибуток. Що стосується ПДВ, то згідно пп. 3.2.5 Закону про ПДВ за договором поступки права вимоги боргу податкові зобов'язання не нараховуються, оскільки об'єктом боргу в даному випадку є грошові кошти (валютні цінності). Облік у нового кредитораФінансовий результат від операції поступки права вимоги грошового зобов'язання в цілях оподаткування на прибуток потрібно визначити, порівнявши при цьому:
Фінансовий результат операції в даному випадку позитивний: 7500 грн. (10000 грн. – 2500 грн.). Отриманий прибуток новий кредитор включає до складу валового доходу (вона викладається на стор. 01.6 декларації по податку на прибуток в скороченому вигляді). Розкриття банківської таємниціЗгідно із змінами в ст. ЗУ «Про банки і банківську діяльність», які були внесені законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно особливостей проведення заходів по фінансовому оздоровленню банків» банк має право розкривати інформацію, яка містить банківську таємницю, особі, на користь якої відчужуються активи і зобов'язання банку. Таким чином на сьогоднішній день діє чітка норма ЗУ «Про банки і банківську діяльність», яка дозволяє банкам передавати інформацію CCG в разі відчуження активів (продажі проблемній дебіторській заборгованості за договором факторингу). Висновки та рекомендації:CCG рекомендує банкам проводити поступку проблемній заборгованості за договором факторингу, оскільки:
Нормативна база
|
